#Slavuta_science #археологія #біологія
Знайдені біля британських берегів зразки ДНК дозволяють внести правки у історію землеробства Європи
Мисливці-збирачі могли принести на Британські острови продукти сільського господарства, купуючи пшеницю та інші зернові у первісних землеробів материкової Європи. Саме до такого несподіваного висновку дійшли вчені у новому дослідженні прадавніх зразків ДНК із нині затопленого поселення мисливців-збирачів поблизу берегів Великої Британії. Якщо отримані результати підтвердяться, це означатиме, що пшениця прийшла у віддалені куточки Західної Європи на 2000 років раніше, аніж, як вважається, землероби почали вирощувати її на британських островах.
Згадана робота примушує археологів зіткнутися із «непростою задачею – знайти цьому місце у нашому світогляді», каже Доріан Фуллер, археолог із Університетського Коледжу в Лондоні, який не був задіяний у даній роботі.
Десятки років археологи вважали, що землероби вийшли із Близького Сходу в Європу приблизно 10 500 років тому і, поступово рухаючись на захід, витісняли мисливців-збирачів, дійшовши при цьому до Британії приблизно 6000 років тому. Проте така точка зору вже зазнала змін. Наприклад, нещодавні відкриття показали, що деякі прийдешні землероби замість швидко витісняти мисливців, що жили у Європі, жили поряд із ними. У 2013 році дослідники доповіли, що починаючи від 6000 років тому, і землероби і мисливці-збирачі ховали своїх померлих у одній і тій самій печері в Германії та продовжували це робити протягом 800 років, що вказує на тісний контакт між двома групами. Більше суперечок викликає заява учених про те, що приблизно 6500 років тому мисливці-збирачі із Германії та Скандинавського півострова могли купувати одомашнених свиней від землеробів, які жили поблизу.
Нові результати дозволять ще раз переглянути той сценарій, згідно якого землеробство невпинно крокувало зі сходу на захід. Група вчених під керівництвом Робіна Оллебі, генетика рослин із Ворвікського Університету у Великій Британії, шукала найбільш ранні докази присутності одомашнених рослин на британських островах. Дослідники вирішили подивитися на підводну точку – скелю Баулднора, що знаходиться у 250 метрах від містечка Баулднор на північно-західному узбережжі острова Уайт. (Цей острів розташований у Ла-Манші поблизу східного берега Великої Британії).
Занурену на 11 метрів скелю Баулднора відкрили у 1999 році, коли британський «Траст морської археології» розмістив на своєму веб-сайті такі слова: «Ми помітили, як омар викидає зі своєї нори крем’яні знаряддя праці часів Кам’яної доби». Відтоді на цьому місці працюють археологи. Немає жодних сумнівів, що тут жили мисливці-збирачі, які навіть будували дерев’яні човни. Вчені з групи Оллебі отримали чотири кернові зразки відкладень із тієї частини даної області, яка була вкрита спаленим лушпинням лісових горіхів, що їх найімовірніше залишили по собі мисливці-збирачі. Після цього учені перевірили отримані зразки деревини і рослин: вони датуються від 8020 і 7980 років, а потім це місце пішло під воду внаслідок підйому рівня моря. Приблизно у той час виник Ла-Манш, який і відділив Францію від Англії.
Для аналізу прадавніх ДНК вчені використали методи, розроблені палеонтологом Еске Віллерслевим із Копенгазького університету, щоб відновлювати та секвенувати генетичний матеріал, який залишився у відкладеннях навіть після того, як розклалися ті рослини, що спершу там були. Як і очікувалося, Оллебі та його колеги виявили ДНК різноманітних дерев та рослин, про які відомо, що вони росли на півдні Британії 8000 років тому, включно із дубом, тополею та буком, а також різні трав’янисті рослини. Проте на вчених чекав великий сюрприз: серед зразків ДНК були два типи одомашненої пшениці, яка походили з Близького Сходу і не мали жодних диких пращурів у Північній Європі. Це означало, що вони мають пов’язуватися із поширенням землеробства з Близького Сходу, початок якого відбувся приблизно 10 500 років тому, а не були одомашнені безпосередньо на місці. Досі багато археологів зазначали, що 8000 років тому землеробство не виходило за межі Балкан і сучасної території Угорщини.
Дослідники провели ряд тестів, щоб виключити можливість забруднення від сучасної пшениці, включно зі спробами секвенувати ДНК із хімічних розчинів, які використовувалися у експериментах, проте жодних послідовностей рослин не було знайдено. Єдиним можливим висновком може бути те, що одомашнена пшениця насправді походила із місця, де жили мисливці-збирачі на скелі Баулднер, доповіли вчені у журнал Science.
«Стаття складає сильне враження з огляду на використані методи», – каже Фуллер. Віллерслев погоджується: «Ця робота цілком переконлива», – каже він і додає, що вільна ДНК із відкладень надасть «одні із найбільш ранніх і придатних до визначення доказів землеробства», оскільки власне зерна навряд чи могли зберегтися.
То як же одомашнена пшениця могла дістатися берегів Британії на 2000 років раніше, аніж там почали обробляти землю? Вчені з групи Оллебі сумніваються, що мисливці-збирачі могли самі вирощувати пшеницю, оскільки у зразках не було знайдено ознак пилку пшениці – він мав би там бути, якби зерна проходили повний цикл росту, включно із цвітінням.
Вчені вважають, що землеробство могло поширитися на захід Франції раніше за попередні оцінки, аж до 7600 років тому, тож доведеться пояснити лише проміжок у 400 років. Проте Пітер Роулі-Конві, археолог із Університету Дарема у Великій Британії відкидає таке припущення. «Автори не уточнили хронологію поширення сільського господарства», – каже він, зазначаючи, що «тисячі зерен, для яких проводили безпосереднє радіовуглецеве датування» свідчать проти гіпотези ведення сільського господарства у Західній Європі настільки рано. «Одного подібного дослідження ДНК замало, щоб перекреслити все це».
З іншого боку, каже Оллебі, можливо, кочові мисливці-збирачі з півдня Британії заходили набагато далі у материкову частину Європи, аніж вважалося раніше, отримували там пшеницю або вироби із неї від землеробів зі сходу і приносити їх назад у Британію. Він також висловлює припущення, що звичайне визначення дат у поширенні землеробства на основі зерен, придатних до прямого датування, могло пропустити більш ранні зразки.
Оллебі може бути правий, каже Грегер Ларсон, еволюційний біолог із Оксфордського Університету у Великій Британії. «Невже ми недооцінюємо ступінь, до якого доходили мережі обміну між землеробами і мисливцями-збирачами, що простягалися далеко у просторі і часі? Можливо, єдиний спосіб зрозуміти його – це досліджувати сліди ДНК».
Однак, каже Фуллер, нові результати не означають, що теорію поширення землеробства треба чимшвидше переписувати. Скоріше, тут ми бачимо невеликі групи першопрохідців зі сторони землеробів та мисливців-збиральників, які «спілкувалися за межами кордону землеробства» у часи його поширення на захід, як своєрідну хвилю, що тече попереду основної маси. Пшениця могла бути предметом торгівлі чи культурного обміну між ними. Так само, як і рідкісні спеції зі сходу вважаються сьогодні цінним товаром, каже Фуллер, пшениця зі скелі Баулднор могла бути символічно розцінена як «рідкісна, екзотична і цінна», аніж як буденний харч.
Майкл Балтер
По матеріалам Science — http://vk.cc/3z9JE8
Переклад — http://vk.cc/3z9L4c
